Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!
Слушай, братишка, сейчас тебе слиточек жареного удовольствия расскажет. Вот в прошлый четверг вечером, я решила себе настроение поднять, и пошла по своим делам. Разминала свои косточки, вспоминая, как шмыгать афганку в детстве, когда все было так просто и беззаботно. Но сейчас уже другая эпоха, и надо было подумать о дозе закладки на этот раз. Закодиться на кодеине - самое то!
Раздобыть это дело в нашем городишке - настоящее искусство. Но я, наркоман с детства, знаю некоторые хорошие закрома, где можно в касание схватить этот агрегат в момент. И вот, через пару звонков и несколько съездов по более, чем сомнительным районам, я вышла на след правильного контакта.
| № |
Место |
Дата |
| 1 |
Дворик за магазином |
Пятница |
| 2 |
Третья лавка по правую руку |
Суббота |
| 3 |
Под мостом, за 4-м столбом |
Воскресенье |
Так вот, я прихожу к своему товарищу, он мне даёт пакетик с кодеином и говорит: "Трещи, нарк! Но будь аккуратна, этот агрегат может унести тебя в другой мир". И я, глаза сверкающие от предвкушения, спрятала добычу и побежала в ближайший бар.
3 дня без остановки шаталась по городу, шаня этот чудесный гаджет. Забывала обо всем и всех, только закладка шептала мне в ухо свои сладостные обещания...
Каждый вечер я выбирала новый бар, чтобы исследовать новые места и новые впечатления. Была везде, где только можно было влезть: рок-н-ролльные бары, хипстерские клубы, андеграундные подвалы. Везде были свои закладки, свои афганки, свои нарки. Каждый вечер я уходила в нирвану, съедая эту сладость до последней капли.
Но, брат, ты бы удивился, какие персонажи встречаются там. Одни шмыгают себе на подоконниках, другие выпрашивают деньги, чтобы купить дозу. Ты видел этих ребят? Мордахи скрученные от наркотиков, глаза бездушные, тусклые. Нельзя жить так!
Через 3 дня я уже приходила в пабы ночью, смотрела на светящиеся неоновые вывески и пыталась разглядеть, кто там тусуеться. Но настоящий гопник не замыкает себя только на барами. Я шмыгала на каждом углу, в каждой тусовке. И каждый раз, эта афганка подарила мне что-то особенное. Я видела, как люди падают, горят глаза, гибнут медленно. Мне везло. Я знала свою меру, я была одержима, но не безумна.
Но ты знаешь, что самое страшное? Этот агрегат никогда не отпускает. Он становится частью тебя, ты привыкаешь к этому ощущению... И тогда уже не важно, сколько дней ты гуляешь по барам, где ты шмыгаешь и с кем ты встречаешься. Важно только одно - как быстро ты начнешь терять себя...
Вот такая у меня история, братишка. Я купила кодеин и гуляла 3 дня по барам, показывая всем, что я безбашенный наркоман и мне нестрашно. Но теперь я смотрю на себя в зеркало и понимаю, что это было только пустое притворство. Я по-прежнему та самая девушка, которая где-то потеряла себя на этом пути. Что мне осталось? Возможно, только надежда на то, что когда-нибудь я смогу себя найти снова...